Географічна карта - Шамахи (Shamakhi)

Шамахи (Şamaxı) — місто в Азербайджані, адміністративний центр Шамахинського району. Розташовано у південно-східних передгір’ях Великого Кавказу на висоті 800 метрів над рівнем моря. Знаходиться на автошляху Баку — Тбілісі, за 122 км на захід від Баку й за 72 км на північний схід від залізничної станції Кюрдамир.

Археологічні розкопки, проведені у північно-західній його частині, виявили поселення, що відноситься до V—IV століттям до р. х.. Місто згадується у Птолемея (II століття) під назвою Шемахія. На початку X століття місто стало столицею держави ширваншахів. У 1222 році після тривалої облоги Шамахи було захоплено й зруйновано монголо-татарами. Місто згадується у перській анонімній праці початку XIII століття «Аджаїб ад-Дунья»:

У 1669 році після участі у Великому Московському Соборі 1666—1668 років у Шамахах зупинявся православний патріарх Антіохії Макарій зі своїм сином та дияконом Павлом Алеппським. Їхня місія мала церковний та дипломатичний характер.

Географічне положення міста на перетині транзитних шляхів визначало величезну кількість набігів та розбійних нападів на Шамахи, що здійснювались сусідніми народами та військами інших ханств, що несли з собою спустошення та руйнування. У 1721 році Шамахи зазнала нападу війська хана Хаджі Дауда Мушкурського, були вбиті російські купці, що перебували там, і завдано величезних збитків російським торгівцям шовком. Вірмени, число яких у місті було досить суттєвим, зазнавали постійних нападів і грабежів, за наказом Хаджі Дауда вони поряд із євреями мали носити на своїх грудях жовтий знак — для того, щоб мусульмани не вітали їх. Результатом цієї події був вжитий Петром Великим Перський похід 1722—1723 років. У 1742 році місто було зруйновано іранським військом Надір-Шаха.

У XVIII–XIX століттях Шамахи — столиця Ширванського ханства. У період з 1840 до 1846 року адміністративний центр Каспійської області, потім до 1859 року — Шамахинської губернії. Після руйнівного землетрусу, що сталось 2 грудня 1859 року, центр губернії було перенесено до міста Баку, після чого Шамахи стала адміністративним центром Шамахинського повіту у складі Бакинської губернії.

Незважаючи на високу сейсмічність регіону (найбільші землетруси стались у 1607, 1669, 1859 та 1902 роках ), багато історичних пам'яток збереглось досі, зокрема такі як Джума мечеть — п'ятнична соборна мечеть VIII століття, Йєдді Гумбез («Сім Куполів») — мавзолей, збудований 1402 року, а також руїни фортеці Гюлістан, побудова XI–XII століть, які є головними пам'ятками міста.

Тривалий час Шамахи була одним з найважливіших пунктів упродовж всього Великого Шовкового шляху. Цим зумовлено те, що місто упродовж тривалого часу було одним із центрів ширвано-апшеронської архітектурної школи та школи декоративно-прикладного мистецтва (килимарства) й мініатюри. Знаходячись на перетині караванних шляхів, Шамахи була одним з крупних торгово-ремісничих центрів на Близькому Сході, займаючи важливе місце у торгівлі шовком, ще у XVI столітті згадуються торгові зв'язки шамахинських та венеційських купців. У Шемасі вели торгівлю азербайджанські, іранські, арабські, середньоазійські, російські, індійські та західноєвропейські купці, що володіли тут факторіями, були численні шовкоткацькі, бавовнопрядильні й килимові майстерні.

Місто прославилось як батьківщина багатьох видатних азербайджанських філософів, архітекторів та вчених, таких як Хагані, Насімі, Сабір.

Шамахи згадується російським поетом О. С. Пушкіним у «Казці про золотого півника» («Подари ж ты мне девицу, шемаханскую царицу») й зображена на картинах російського художника Г. Г. Гагаріна «Шамахинська баядерка», «Танцівниця із Шамахи», «Танцівниця Ніса». Своєю оригінальністю відрізнялись танці шамахинських дівчат. Шамахинська тематика відображена у двох чудових альбомах художника: «Scenes, paysages, meurs et costutnes du Caucase» та «La Caucase pittoresge dessine d' apres nature» (Париж, 1847). Рисунки «Жінка із Шамахи» і «Танцівниця Ніса» являють етнографічний інтерес з точки зору вивчення елементів жіночого національного одягу Ширвана у XIX столітті: сорочки, архалика з овальним кроєм коміра, нагрудних та налобних прикрас, жіночих прикрас із самоцвітів, кільцевих сережок з підвісками. Оригінальний жіночий костюм XIX століття з Шамахи, переданий 1906 року до Кавказького музею у Тифлісі, був одним з найпопулярніших експонатів музею.

5 червня 2010 року в Шемасі було відкрито пам'ятник одинокому турецькому солдату. На пам'ятнику написані слова з віршу Б. Вагабзаде «Тенха мезар». Пам'ятник встановлено на честь офіцера Кавказької ісламської армії.